ГоловнаВибранеНаписати листа
 
  ГОЛОВНІ НОВИНИ  
головна новини

03 жовтня 2013
Проблемні питання, що негативно впливають на умови ведення ювелірного бізнесу, та шляхи їх вирішення

Шановні учасники ювелірного ринку!

На виконання листа Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України від 26 вересня 2013 року Союзом ювелірів України підготовлений перелік проблемних питань, що негативно впливають на умови ведення бізнесу в ювелірній галузі України, та шляхи їх вирішення.

Відповідний документ направлений 03.10.2013 р. для розгляду на адресу Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Перелік проблемних питань та шляхи їх вирішення наводиться повністю.

Перелік


проблемних питань, що негативно впливають на умови ведення бізнесу в ювелірній галузі України,
в тому числі при взаємодії з контролюючими та силовими органами державної влади або регуляторами


п/п
Суть проблеми, що потребує вирішення Зміст концепції вирішення проблеми
1

Неоднозначне тлумачення контролюючим органом (Міндоходів), адміністративними судами та суб`єктами господарювання змісту та обсягу обов`язків щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями - платниками єдиного податку, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами.

Контролюючі органи у 2009-2013 р.р. за результатами перевірок таких платників єдиного податку безпідставно застосовують штрафні санкції за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Практика розгляду адміністративними судами справ за позовами платників єдиного податку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування даних штрафних є неоднозначною. А саме, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок платників єдиного податку у 2009-2011 р.р., визнаються протиправними та скасовуються судом. Натомість податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок платників єдиного податку у 2012-2013 р.р. визнаються судом законними та залишаються в силі.

Причиною неоднозначного тлумачення змісту та обсягу обов`язків щодо ведення обліку товарів є чинна норма ст. 6 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР, згідно з якою обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. У 2012-2013 р.р. суди звертають увагу на обов`язок фізичних осіб-підприємців при здійсненні торгівлі ювелірними виробами вести оперативний облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. При цьому суди не зважають на те, що такий облік встановлений спеціальним законодавством з питань державного регулювання операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням і не відноситься до правил оподаткування та ведення обліку на спрощеній системі.

Встановити, що фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, однозначно звільняються від обов`язку ведення обліку товарів.

Пропонується в першу чергу в Законі України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» третє речення статті 6 викласти у наступній редакції:

«Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і зареєстровані як платники єдиного податку, та інших осіб, які оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів».

При комплексному перегляді норм Закону України №265/95-ВР пропонується виключити в цілому питання ведення обліку товарних запасів, які не належать до сфери регулювання цим Законом згідно з його преамбулою. А саме, пропонується п. 12 ст. 3, ст. 6, ст. 20 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР - виключити.

2

Неоднозначне тлумачення контролюючими, правоохоронними органами, іншими органами державного нагляду (контролю) та суб`єктами господарювання операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, як давальницькою сировиною, та обміну готових ювелірних виробів на дорогоцінні метали.

Зазначені види операцій є поширеними та затребуваними на ринку ювелірної продукції. За змістом і порядком виконання ці операції є схожими. 100% отриманих від замовників дорогоцінних металів фактично є давальницькою сировиною та передається на виробництво для виготовлення готової продукції – ювелірних виробів. При цьому одержані дорогоцінні метали не є формою розрахунку за продукцію. При таких операціях замовники оплачують виключно роботу, тобто послугу з виготовлення ювелірних виробів.

Проте, зазначені види операцій не включені до переліку операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, що є предметом регулювання спеціального закону.

Нормативно-правовими актами, виданими на підставі спеціального закону, врегульовані лише деякі питання здійснення суб`єктами господарювання вказаних видів операцій, зокрема:


- одержання (… обмін готових ювелірних виробів на брухт дорогоцінних металів, приймання дорогоцінних металів для виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів) дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від фізичних осіб здійснюється лише за наявності документа, що засвідчує особу (п. 2.3. Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1230);


- одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від фізичних осіб для виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється з обов'язковим заповненням квитанції (додаток 1) (п. 2.4. Інструкції згідно з наказом Мінфіну №1230);


- виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється з власної сировини або сировини, отриманої на умовах давальницької сировини (п. 10.5. Інструкції згідно з наказом Мінфіну №1230);


- обов`язковій реєстрації у Державній пробірній службі України підлягають у числі інших суб`єкти господарювання, які здійснюють обмін готових ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на брухт дорогоцінних металів (п. 1.2. Порядку обліку, створення та ведення реєстру суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.04.2013 р. №465) та ін.

Визначити об`єктами державного регулювання операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, як давальницькою сировиною, та з обміну дорогоцінних металів на готову продукцію (ювелірні вироби).

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» пункт 9 статті 1 доповнити підпунктом «е» наступного змісту:

9) операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, пов'язані з:

...


«е) одержанням, використанням дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, як давальницької сировини, та передаванням готової продукції, у тому числі шляхом обміну, з оплатою вартості робіт (послуг) замовниками.»

3

Дублювання реєстраційних процедур і ліцензування господарської діяльності, що здійснюються Державною пробірною службою України та іншими регуляторами.

А саме, обов`язкова реєстрація у Державній пробірній службі України суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням дублює:


- щорічну реєстрацію виготовлювачами ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у Державній пробірній службі іменників – спеціальних знаків, які засвідчують виготовлювачів таких виробів;


- отримання в Державній пробірній службі ліцензії на здійснення збирання, первинної обробки відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;


- внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Обов`язкова реєстрація у Державній пробірній службі всіх без винятку суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, є недоцільною, оскільки існують інші механізми відстеження діяльності суб`єктів господарювання за відповідними місцями провадження діяльності.

При цьому доцільно зберегти обов`язкову реєстрацію в Державній пробірній службі суб`єктів господарювання, які мають право, за наявності в них атестованої лабораторії, на клеймування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння державним пробірним клеймом. Адже діяльність лабораторій таких суб`єктів має бути особливим об`єктом контролю з боку Державної пробірної служби України з метою забезпечення належного рівня контролю за якістю ювелірної продукції, яка виводиться на ринок такими суб`єктами.

Змінити перелік суб`єктів господарювання, що підлягають обов`язковій реєстрації в Державній пробірній службі України, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до абзацу 7 пункту 9 статті 1, виклавши його в наступній редакції:


«Суб’єкти господарювання, які мають право на клеймування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння власного виробництва державним пробірним клеймом відповідно до цього закону, підлягають обов’язковій реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю;».

4

Виготовлювачі ювелірних виробів несуть збитки внаслідок псування, пошкоджень власної продукції або високої вартості послуг при клеймуванні державним пробірним клеймом легковісних ювелірних виробів масою до 0,5 грама в казенних підприємствах пробірного контролю.

Усі ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виготовлені на території України або ввезені з метою реалізації, підлягають обов`язковому клеймуванню державним пробірним клеймом в органах, які здійснюють державний пробірний контроль, згідно зі ст. 15 Закону України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР.

Проте, легковісні вироби масою до 0,5 г можуть бути легко зіпсовані або пошкоджені пробірним клеймом, внаслідок чого втратити споживчі властивості і бути непридатними для подальшої реалізації. Частка відбракування виготовлювачами таких виробів після клеймування становить 20-30%. Водночас, замовляти лазерне клеймо для таких виробів зі срібла є економічно невиправданим для суб`єктів господарювання внаслідок високої вартості лазерного клеймування, коли вартість клейма трохи менше вартості самого виробу. Крім того, відбиток лазерного клейма швидко затирається, а ювелірні вироби з лазерним клеймом не підлягають подальшому поліруванню.

Обов`язкове клеймування таких виробів є недоцільним. Водночас, необхідно забезпечити державний пробірний контроль за якістю легковісних виробів шляхом їх обов`язкового надання для випробування до казенних підприємств пробірного контролю.

З 1998 р. при випробуванні виробів, напівфабрикатів, деталей з дорогоцінних металів казенні підприємства пробірного контролю можуть замість проставлення відбитку державного пробірного клейма маркувати легковісні ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів етикеткою (ярликом), яка прикріплюється до виробу та скріплюється пломбою з відбитком знаку казенного підприємства пробірного контролю. На етикетці (ярлику) зазначається найменування казенного підприємства пробірного контролю, назва виробу, проба дорогоцінного металу, маса та інші характеристики, які дають змогу однозначно встановити приналежність етикетки (ярлика) до конкретного ювелірного виробу. Таким чином, рівень та ефективність державного пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів не зменшиться.

Як свідчить досвід розвинених країн, наприклад Великобританії, яка є ініціатором Міжнародної Конвенції по контролю та клеймуванню виробів з дорогоцінних металів, обов`язковому клеймуванню пробірним клеймом не підлягають золоті вироби масою до 1 г та срібні вироби масою до 7,78 г (згідно з: Hallmarking Act, 1973; The Hallmarking (Approved Hallmarks) Regulations, 1986 р.)

Скасувати обов`язкове клеймування державним пробірним клеймом легковісних ювелірних виробів масою до 0,5 грам за умови їх обов`язкового випробування у державних установах пробірного контролю.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до пункту 23 статті 1, друге речення якого викласти в наступній редакції:

«Не підлягають обов'язковому клеймуванню в органах, які здійснюють державний пробірний контроль, напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів; вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також ордени, медалі і монети; ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів масою до 0,5 грама за умови їх обов`язкового надання для випробування до державних установ пробірного контролю; дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо; сухозлітка жовта і сухозлітка срібна; прилади, лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей;»

5

Державний бюджет України не має прямих надходжень від надання адміністративних послуг з випробування та клеймування державним пробірним клеймом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Плата за надання цих послуг надходить на рахунки казенних підприємств пробірного контролю, які за підсумками року відраховують 30% чистого прибутку до Державного бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Внаслідок цього Держава не має прямої зацікавленості у зростанні обсягів ювелірного виробництва та розвитку ювелірної галузі України. Проте, надходження від цих адміністративних послуг могли би стати елементом дохідної частини Держбюджету.

З іншого боку, на даний час розмір плати за випробування та клеймування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння встановлюється актами Мінфіну, які не є регуляторними актами, у результаті чого громадськість не може брати участь в обговоренні розмірів цієї плати.

У разі встановлення плати за надання адміністративних послуг з випробування та клеймування державним пробірним клеймом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідними регуляторними актами їх громадське обговорення, внесення зауважень та пропозицій суб`єктами господарювання та їх об`єднаннями стане обов`язковою процедурою згідно з Законом України від 11.09.2003 р. №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Визначити поняття «пробірна плата», що зараховується до Державного бюджету України за надання адміністративних послуг з випробування та клеймування державним пробірним клеймом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння згідно зі встановленим тарифом.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» пункт 23 статті 1 доповнити абзацом наступного змісту:


«Пробірна плата за випробування, клеймування державним пробірним клеймом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проведення арбітражних аналізів дорогоцінних металів, у тому числі ювелірних виробів з них, є адміністративною послугою, яка зараховується до Державного бюджету України. Розмір пробірної плати (тариф), затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.»

6

Чинний порядок реєстрації іменників – спеціальних знаків, які засвідчують виготовлювачів ювелірних виробів, не дає змоги проявити творчість, самобутність та створювати оригінальний стиль маркування виготовлених ювелірних виробів. На даний час шифр іменника складається з трьох літер і однієї цифри (символу року) та присвоюється Державною пробірною службою України.

Виготовлювачі ювелірних виробів повинні мати право обирати, чи їм необхідно з огляду на асортимент їхньої продукції розробляти, затверджувати та реєструвати у оригінальний іменник, або їм буде достатньо користуватися іменником, шифр якого наданий Державною пробірною службою України.

Водночас, відбиток іменника має нести інформацію для споживачів про дату виготовлення ювелірних виробів. Оскільки ювелірні вироби не мають терміну споживання (придатності), а тенденції моди на них в Україні не змінюються впродовж року, достатньою для споживача інформацією про дату виготовлення є інформація про рік виготовлення. Таким чином, іменник виготовлювача має відображати символ року виготовлення, який визначається в установленому порядку. На іншому маркуванні ювелірних виробів (наприклад, на етикетці, яка може бути легко зіпсована, пошкоджена або навіть підроблена), не буде необхідно вказувати дату виготовлення ювелірних виробів.

Надати можливість виготовлювачам ювелірних виробів в Україні розробляти власні оригінальні іменники, відбитки яких повинні реєструватися у Державній пробірній службі України. Вирішити питання про порядок надання споживачам інформації про дату виготовлення ювелірних виробів.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до абзаців 2 та 3 пункту 24 статті 1, виклавши їх у наступній редакції:


«Суб’єкти господарювання, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані розробити, затвердити та використовувати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем або за його дорученням державною установою пробірного контролю на всіх виробах. Іменник повинен відображати товарний знак (логотип, інший ідентифікатор або шифр) виготовлювача ювелірних та побутових виробів, а також містити інформацію про дату виготовлення виробу (символ року), яка наноситься в установленому порядку.


Відбиток іменника підлягає щорічній реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Реєстрація однакових відбитків іменників, розроблених різними виготовлювачами, забороняється.»

7

Ведення спеціального обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння значно ускладнює ведення бухгалтерського обліку, руйнує спрощений облік у платників єдиного податку, що провадять діяльність у сфері ювелірного виробництва та торгівлі, призводить до недоцільних витрат суб`єктів господарювання на його ведення та до надмірного втручання Держави у реалізацію майнових прав суб`єктів господарювання.

Ведення окремого обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які одержані суб`єктами господарювання з приватної власності (від інших суб`єктів господарювання, комерційних банків, як давальницької сировини тощо), є недоцільним.

Такий обов`язковий облік є доцільним тільки щодо цінностей, які одержуються суб`єктами з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також скуплених у населення та невикуплених з-під застави дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, які при продажу у першочерговому порядку повинні пропонуватися Державному сховищу Мінфіну або Державній скарбниці України НБУ.

Змінити перелік об`єктів обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до першого речення пункту 2 статті 4, виклавши його в наступній редакції:

«2. Всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, виробами та матеріалами, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, закупленими з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, скупленими в населення або не викупленими з-під застави, проводять їх облік за встановленим порядком і подають звітність.»

8

Діючі обмеження на поводження з утвореними відходами і брухтом дорогоцінних металів призводить до необґрунтованих значних витрат суб`єктів господарювання на замовлення послуг з афінажу (доведення їх до вищих проб згідно зі світовими стандартами) та до штучних обмежень у наданні послуг з виготовлення ювелірних виробів з давальницької сировини.

Згідно з п. 3 ст. 4 Закону України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР брухт та відходи дорогоцінних металів передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів.

При цьому платники єдиного податку не мають права продавати утворені в них відходи та брухт дорогоцінних металів, оскільки на них поширюються обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування згідно з п. 291.5.1. ст. 291 Податкового кодексу України.

Водночас, чинний порядок не передбачає можливості проводити самостійно афінаж відходів і брухту дорогоцінних металів, а передбачає передавання їх для афінажу іншим підприємствам на території України або за її межами.

При наданні переробними підприємствами послуг з афінажу відходів і брухту втрати дорогоцінних металів становлять, у середньому, 10%. При цьому ціни на послуги з афінажу дорогоцінних металів є високими та коливаються від 5 грн. за 1 грам вхідної сировини (у вигляді паст полірувальних, опилок, стружки, окремих деталей виробів тощо зі вмістом дорогоцінних металів) до 10% оціночної (ринкової) вартості афінованих дорогоцінних металів.

Виконуючи встановлені законом вимоги, суб`єкти господарювання фактично зобов`язані сплачувати чималі кошти за послуги з афінажу, при цьому втрачаючи частину своєї власності – дорогоцінних металів внаслідок виробничих втрат.

Законодавчі обмеження на поводження з утвореними відходами і брухтом дорогоцінних металів є прямим втручанням у реалізацію майнових прав суб`єктів господарювання, і є недоцільними.

Надати суб`єктам господарювання можливість розпоряджатися відходами та брухтом дорогоцінних металів без штучних обмежень.

З цією метою пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до пункту 3 статті 4, виключивши слова «брухт та відходи дорогоцінних металів» та виклавши його в наступній редакції:

«3. Видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення продукції з використанням дорогоцінних металів.»

9

Фактична відсутність можливостей для реалізації виготовлювачами ювелірних виробів передбаченого законом права на самостійне клеймування ювелірних виробів власного виробництва державним пробірним клеймом.

Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» суб'єкти господарювання, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, мають право за наявності атестованої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань технічного регулювання, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, в установленому порядку лабораторії на клеймування виробів власного виробництва державним пробірним клеймом. Перелік таких суб'єктів господарювання визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Внаслідок діючого порядку таке право набули лише 4 ювелірні заводи. Впродовж 14 років у 1998-2012 р.р. жоден інший суб`єкт господарювання-виготовлювач ювелірних виробів не зміг набути право на клеймування власної виготовленої ювелірної продукції державним пробірним клеймом, маючи в наявності атестовану лабораторію.

Не зважаючи на наявність атестованих лабораторій, з 06.12.2012 р. Кабінетом Міністрів України це право скасовано для чотирьох ювелірних заводів (постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 р. №1080).

Наявність атестованої вимірювальної лабораторії має бути єдиною підставою для набуття виготовлювачами ювелірних виробів права клеймувати продукцію власного виробництва державним пробірним клеймом. Перелік таких суб`єктів не повинен потребувати затвердження Кабінетом Міністрів України за поданням Мінфіну.

На даний час в Україні понад 50 суб`єктів господарювання мають атестовані вимірювальні лабораторії і готові з дотриманням вимог законодавства клеймувати ювелірні вироби власного виробництва державним пробірним клеймом, приймаючи на себе повну відповідальність за належну якість виготовленої ними продукції.

Спростити процедуру набуття виготовлювачами ювелірних виробів права самостійно клеймувати ювелірні вироби власного виробництва пробірним клеймом.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» внести зміни до пункту 3 статті 15, виклавши його в наступній редакції:

«3. Суб'єкти господарювання, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, мають право за наявності атестованої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань технічного регулювання, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, в установленому порядку лабораторії на клеймування виробів власного виробництва державним пробірним клеймом. Реєстр таких суб'єктів господарювання ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного пробірного контролю.»

10

Відсутність встановлених законом повноважень Державної пробірної служби України щодо здійснення державного контролю за діяльністю атестованих лабораторій суб`єктів господарювання, які мають право на клеймування ювелірних виробів власного виробництва державним пробірним клеймом.

Проте, повноваження органів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами України (п. 4 ст. 4 Закону України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

При збільшенні кількості суб`єктів господарювання, які мають та реалізують зазначене право, є необхідним встановлення функцій і повноважень Державної пробірної служби України щодо здійснення державного контролю за діяльністю таких атестованих лабораторій.

Визначити функції та повноваження Державної пробірної служби України у сфері державного контролю за діяльністю лабораторій суб`єктів господарювання, які мають право клеймувати ювелірні вироби власного виробництва державним пробірним клеймом.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» статтю 16-1 доповнити абзацом наступного змісту:

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, у межах своєї компетенції:

«здійснює в установленому порядку державний контроль за дотриманням встановлених нормативно-правовими актами та/або нормативними документами вимог при проведенні вимірювань в атестованих лабораторіях суб`єктів господарювання, які мають право клеймувати ювелірні вироби власного виробництва державним пробірним клеймом;»

11

Відсутність визначеного законодавством центрального органу виконавчої влади, наділеного функціями та повноваженнями з питань розроблення та реалізації державної політики у сфері технічного регулювання щодо дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них.

Більшість учасників ювелірного ринку використовують у своїй практиці застарілі нормативні документи у сфері стандартизації (ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови», ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. Терміни та визначення», ГОСТ 30649-99 «Сплавы на основе благородных металлов. Марки») або розробляють та реєструють власні технічні умови.

Проте, перегляд і модернізація застарілих стандартів унеможливлюється внаслідок відсутності компетентного центрального органу виконавчої влади, який має повноваження розробляти та/або погоджувати нормативні документи – стандарти, технічні регламенти, технічні умови. Крім того, без визначення у законодавстві функцій і повноважень такого органу неможливе встановлення єдиних для всіх учасників ювелірного ринку технічних вимог щодо дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них.

У свою чергу, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, яке розробляє та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання відповідно до законодавства, не має достатньої компетенції та науково-дослідницької бази для виконання цих функцій щодо дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них.

Встановити функції та повноваження Державної пробірної служби України у сфері технічного регулювання.

Пропонується в Законі України від 18.11.1997 р. №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» статтю 16-1 доповнити абзацом наступного змісту:

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, у межах своєї компетенції:

...

«розробляє разом з іншими органами виконавчої влади та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання щодо дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та виробів з них;»

12

Надмірне навантаження на виручку внаслідок дії збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з продажу ювелірних виробів з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння за ставкою 5%.

При цьому об'єктом оподаткування є вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння (п. 5 ст. 2 Закону від 26.07.1997 р. №400/97-ВР), тобто сума збору включається в базу оподаткування податком на додану вартість для платників ПДВ, та в базу оподаткування єдиним податком. Платники єдиного податку, які становлять близько 90% від загальної чисельності операторів ювелірного ринку, сплачують цей збір на загальних підставах з 2008 року (абз. 2 п. «б» ч. 25 Закону України від 03.06.2008 р. №309-VI).

З 01.07.2012 року платники єдиного податку мають право при здійсненні торгівлі ювелірними виробами обирати групу платників єдиного податку виключно за ставкою 5% доходу (третя, четверта група) або 10% доходу (п`ята, шоста група) (п. 86, 88 Закону України від 24.05.2012 р. №4834-VI). Таким чином, сукупне навантаження при здійсненні торгівлі ювелірними виробами з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння для платників єдиного податку становить від 10% до 15% обсягу виручки та без урахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників).

У 2008-2012 роках обсяги поставок ювелірної продукції на ринок скоротилися зі 100,2 тон до 39,8 тон, тобто на 60,3%; у кількісному вимірі – з 25,2 млн. шт. до 12 млн шт., тобто на 52,4% (згідно з даними Державної пробірної служби України).

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з продажу ювелірних виробів з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння за ставкою 5% вартості виробів не сприяє розвитку ювелірної галузі, а навпаки – сприяє падінню обсягів виробництва ювелірної продукції та стагнації ринку.

Крім того, у 1998-2008 р.р. запровадження цього збору вважалося тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення потреб у підвищенні пенсій у період економічного зростання ювелірної галузі. У вказаний період питання сплати цього збору врегульовувалися щорічно відповідними законами «Про Державний бюджет України».

На даний час при адмініструванні цього збору та проведенні Пенсійним фондом України перевірок суб`єктів господарювання щодо правильності його сплати, у тому числі з широким залученням до їх проведення органів прокуратури, податкових і правоохоронних органів, а також органів, які здійснюють державний пробірний контроль, обсяги витрат держави наближені до доходів, отриманих від сплати цього збору.

Скасувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при здійсненні торгівлі ювелірними виробами з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння.

Пропонується в Законі України від 26.07.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування»:

  1. 1. пункт 6 статті 1, в якому визначені платниками збору суб`єкти господарювання, які здійснюють торгівлю ювелірними та побутовими виробами з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння – виключити;
  2. 2. в абзаці 5 пункту 10 статті 1, в якому визначено, що платники єдиного податку сплачують збір на загальних підставах, слова «при здійсненні торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння» - виключити;
  3. 3. пункт 5 статті 2, в якому визначено об`єктом оподаткування вартість реалізованих ювелірних виробів з золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння – виключити.


Президент Союзу ювелірів України
член Ради підприємців при
Кабінеті Міністрів України
Д.В. Видолоб



    

Перерахувати кошти до Союзу ювелірів України






Професійна фотозйомка ювелірних виробів

  Опитування  


  Події в Україні та світі  


  АРХIВ НОВИН  

2017

лютий березень квітень жовтень
2016

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень
2015

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
2014

січень березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
2013

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
2012

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
2011

січень березень квітень травень серпень вересень жовтень листопад грудень
2010

січень лютий березень травень червень липень вересень жовтень листопад грудень
2009

січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень листопад грудень
2008

січень квітень травень липень серпень жовтень листопад грудень
Новини Союзу Ювелірів України у форматі RSS Українською мовою Новости Союза Ювелиров Украины в формате RSS на русском языке


© 2008-2012 www.juvelir.org.ua
created by ZAP